Українська Православна Церква Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ
Глава юридичного відділу УПЦ назвав новий законопроект про капеланство втручанням в релігійне життя.
У Раду поданий законопроект, який регламентує діяльність капеланів — священників, які ведуть душпастирську опіку солдат української армії.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує аналіз газети “Вести”, що вивчили його, виявивши кілька “вузьких” місць: від підпорядкованості капеланів військовому керівництву і до необхідності погоджувати кандидатури священників зі спецслужбами.
“Узгоджено з СБУ”
Автори проекту, депутати Сергій Шахов (“Наш край”) і Михайло Волинець (“Батьківщина”), визначили капеланам функції: душпастирську опіку солдат, проведення богослужінь, урочистих і поминальних заходів і т. п. За задумом, капелани повинні мати вищу духовну освіту, бути священнослужителями зареєстрованої релігійної організації, знати державну мову і бути “прийнятими на роботу на посаду військового священника (капелана) у військовій частині (підрозділі)”. Працювати вони будуть за трудовим договором, а оплата їм покладена на рівні не нижче майора ЗСУ і буде здійснюватися з бюджету.
І тут перше “вузьке” місце: за задумом, перед прийняттям на роботу капелани повинні будуть пройти “погодження” з органами СБУ (“Центральним управлінням або регіональними органами СБУ, органами військової контррозвідки”). Також прописаний можливий допуск капелана до держтаємниці. Аналогічні вимоги до військових капеланів “резерву”, різниця в тому, що вони будуть виконувати обов’язки “на громадських засадах”.
“Це невиправдане втручання в задоволення релігійних потреб віруючих. Священнослужитель не має допусків до державної таємниці (адже є певний перелік таких посад, що затверджується спецслужбами). Швидше за все, вони хочуть узгоджувати кандидатів, щоб отримати ручне управління на питання призначення капеланів, — прокоментував “Вістям” протоієрей Олександр Бахов, глава Синодального юридичного відділу УПЦ. – Ті священники, які не подобаються їм з якихось причин, отримають відмову”.
А політолог Олексій Якубін бачить в проекті ще й ідеологічну функцію. “Для військових капелан виконує роль ідеолога, або “політрука”. Так підспудно запускається мілітаристська ідеологія в релігійній оплатці, – вважає він. – Крім того – і це важливо! – в нинішньому вигляді проект не відповідає Конституції, адже капелани в ньому перетворюються в держслужбовців, що порушує принцип поділу світської і духовної влади”.
“Щось на зразок психолога”
Наступне “вузьке” місце – підпорядкованість капеланів. Законопроект пропонує ввести інститут посадових осіб у складі Міноборони і ЗСУ, які будуть відповідати за військове духовенство. “Вони здійснюють взаємодію з військовими капеланами і профспілковою організацією об’єднання капеланів ВСУ”, – йдеться в проекті.
Роботу священників в армії буде забезпечувати капеланська служба (“Служба військового духовенства”). А в її структуру входитимуть співробітники ряду департаментів та управлінь: з освіти, науки, соц і гуманітарної політики МОУ; з морально-психологічного забезпечення ЗСУ.
Окремо прописано, що капелани жодним чином не можуть втручатися у військову діяльність, так само як командування військової частини не зможе “виконувати релігійні обряди (культи)”. І – найважливіший момент: релігійним організаціям, делегованих капеланів, заборонять будь-яким чином втручатися в їхні дії.
“Це принципово важливий момент, проти якого протестували УГКЦ та ПЦУ рік тому, коли аналогічний проект намагалися прийняти в парламенті, – нагадав “Вістям” релігієзнавець Олексій Смирнов. – Церкви бачать в цьому зазіхання на свої права, адже священник повинен вести свою діяльність в релігійній площині, а не перетворюватися на “політрука”. Мова про незалежність капеланів”.
Отець Олександр Бахов пояснює: при порушенні зв’язку між священником і його церквою, перший стає де-факто військовослужбовцям, який виконує не то релігійні, не то психологічні функції.
“Все одно, що відрізати шматок водопровідної труби і передати його комусь: начебто, і труба, на кшталт, і для води, але найголовнішого-то в ній немає, – образно пояснює він. – І у військовому, і в медичному капеланстві УПЦ завжди звертає увагу: капелан – це священнослужитель, який здійснює духовну опіку в контакті зі своєю церквою. До того ж що робити, якщо за моральними принципами людина не може бути священником? Адже він залишиться “держслужбовцям”, виконуватиме функції”. Останньому питанню, до слова, в проекті закону таки приділили увагу. “Материнська” організація може відкликати свого священника – і він втратить право бути капеланом.
“Хто тут за Московську церкву?”
Ще один момент, який викликає питання, — це визначення конфесійної приналежності капелана. У принципах дії посадових осіб (тих самих, відповідальних за капеланів в армії) прописано рівність представників всіх віросповідань, тобто капеланами можуть стати і представники нехристиянських релігій. А ось як ділити частини між капеланами, що представляють, скажімо, іудеїв і мусульман (адже їх представники теж воюють на сході), не надто ясно: в проекті прописано, що “якщо у військовій частині є дві або більше посади капеланів, вони можуть бути заповнені представниками різних релігійних організацій з урахуванням певної переважної конфесійної приналежності особового складу”.
До 2017 року представники УПЦ служили капеланами на рівних з іншими конфесіями. Потім почалися спроби з боку Генштабу сформувати коло лояльних капеланів, які працювали б з військовослужбовцями. “І в цей момент з боку УПЦ почалися скарги. Мова про дискримінацію: на керівництво частин, що просили надіслати їм священників УПЦ, давили, щоб ті змінювали запит на УПЦ КП або зовсім на греко-католиків”, – говорить “Вістям” Смирнов.
Підсумок такий: сьогодні більше половини капеланів на фронті – від ПЦУ, приблизно третина – від УГКЦ, інші – римо-католики і “залишки” – УПЦ КП (випали з пріоритету після створення ПЦУ). Від УПЦ служить всього один капелан, заступник голови Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами протоієрей В’ячеслав Яковенко, який в зоні бойових дій знаходиться періодично з вересня 2014 року. “Нам в ЗСУ відповідають: “У особистому складі немає віруючих вашої церкви, тому немає потреби в священниках”.
Але ж УПЦ – найбільша церква, вона налічує 13 тисяч парафій. Не може не бути наших віруючих: ми-то знаємо, що вони просять благословення перед тим, як йти служити. Молебні просять проводити, – каже “Вістям” протоієрей Олександр Бахов. – Відповідь проста: у них в частинах проходить “анонімна” система голосування. На ділі – шикують особовий склад і ставлять питання: “Ви хочете ходити в “церкву Московського патріархату?”. Ви думаєте, після того, як питання ставиться саме таким чином, багато знайдеться охочих піддатися глузуванням, буллінгу і упередженому ставленню з боку адміністрації?”
Керуючий справами УПЦ, митрополит Антоній влітку закликав владу усунути цей дисбаланс, оскільки “мова не про те, що ми захищаємо якісь свої інтереси, а про духовний стан людей, яких призвали в армію”.
Помічник і машина з водієм
Водночас є в проекті позитивні моменти. Так, обов’язок підготувати “мобільні (польові) культові споруди” і робоче місце для капеланів “з меблями та оргтехнікою” покладається на командирів військових частин. Вони ж надають машину з водієм (або капелана компенсують витрати на власне авто). Священникам гарантовано право відвідувати гауптвахти і військові госпіталі, чого не було в попередніх проектах. А також передбачається посаду “помічника військового капелана” – їх будуть набирати з-поміж військовослужбовців або персоналу ЗСУ, “який виявив особисте бажання” працювати з капеланом.
За клопотанням священника солдата закріплюють за ним, а в функції входитиме організаційна та інша допомога, а також захист в разі небезпеки. Брати в руки зброю або виступати учасником бойових зіткнень (комбатантів) капеланам строго заборонено: за це їх можуть моментально розжалувати. До речі, примітно, що в разі участі військової частини або підрозділу в бойових діях соцзахист її капелана доповнюється положеннями відповідно до статусу “учасник бойових дій”.
Просмотров: 0
